#Книга_на_вихідні #Родинна_історія

«Люди в гніздах» Олег Коцарев

Жанр: сімейний роман.

Сюжет:

«Люди в гніздах» ‒ клаптикові історії цілої родини.

У кожній сім’ї є історії, що незмінно переповідаються з покоління в покоління, мов складова таємничого ритуалу. Інші залишаються поза кадром і згодом майже зникають, осідаючи пилом на старих фотокартках або розпадаючись на абсурдні й незбагненні фрагменти.

До сюжету цієї книжки потрапили романтичні втечі, стрілянина на фронті та в тилу, неймовірні повороти долі— й самотнє покинуте піаніно, що журиться на вокзалі, в той час як коні з вершниками звично збігають сходами на другий поверх, а привиди давно померлих родичів стиха під’їдають яблучне варення.

Ця книжка сподобається всім, хто любить мемуари.

Нагадує Маркеса і його «Сто років самотності».

Цікава задумка з хештегами та геолокаціями на початку розділів, як тонкий зв’зок між поколіннями.

Позначки-роки на полях, старі архівні фотографії та генеалогічний кущ на форзаці книги ‒ це все допомагає легше орієнтуватись у часовому просторі та пращурах письменника. Бо героїв багато, географія теж досить широка, тож загубитися легше легкого.

А ще прочитавши про «польський суп» одразу згадалась «польська юшка» від моєї бабці-польки, яку їсти можуть тільки ті члени родини, які пов’язані з нею кровно

Цікаво в когось є такі ж «генетичні страви»?