#Книга_на_вихідні #шпигунський_роман від #Український_Інститут_Книги
«Мережа Аліси» Кейт Квінн
Жанр: шпигунський роман
Сюжет:Сюжет має дві лінії, два часові відрізки, дві героїні.
1915 рік. Перша світова війна. Юна Ів Ґардинер, англійка, заїка, мріє особисто боротися з німцями, потрапляє до шпигунської школи і стає частиною відомої шпигунської мережі Аліси, яка діяла на території окупованої Франції.
1947 рік. Молода аристократка Шарлі Сент-Клер їде до Європи, щоб вирішити питання з небажаною вагітністю ‒ "маленькою проблемою" і знайти свою кузину Розу, зниклу при загадкових обставинах після 1943-го, в роки Другої світової війни.
Пошуки приведуть Шарлі до Ів і їх долі переплетуться та змішаються у своєрідній сповіді, де кожен знайде себе, якщо виживе.
Зараз такі книги відчуваються найпотужніше, адже події та наслідки війни для українців тепер реальніші, аніж будь-коли до цього та змушують ще більше задуматися над ціною перемоги....Більшість героїв реальні люди, їхні життя склалися саме так насправді, а жорстокі події відбувалися в реальності. Інколи перипетії життя є набагато більш химерні, аніж можна собі уявити.
Мережею Аліси називали одну з найбільших та найуспішніших шпигунських організацій часів Першої світової війни, яку очолювала Аліса Дюбуа (справжнє ім’я Луїза Беттіньї). Аліса більше схожа на актрису бурлеска, в навіжених капелюшках вона така ж шалена, як і ті завдання, що виконує. Легендарна шпигунка, яка навіть на порозі смерті не зреклася своїх ідеалів.
До мережі належали інформаторки ‒ «квітки зла», які ризикуючи власним життям, служили своїй країні. Яких, попри величезну цінність інформації, що вони отримували, навіть трохи зневажали. Бо ж отримували вони її не як леді: підслуховуючи, стежачи, часом порушуючи закон. Ці жінки просто сталеві, жахіття війни не знищили їх, а натомість зробили сильнішими. Хоч всі вони знали, як виглядатиме їх кінець, але дорожили своєю справою, своєю країною та, насамперед, одна одною.
Драматична, напружена, прониклива книга про жіночу незламність, відданість та справедливість, лють, відчуття незакінченої помсти та невичерпної ненависті, про сильних жінок, що залишалися в тіні.
Тут не тільки динамізм шпигунства, але й життя після. Спроби знайти себе після війни, залікувати всі ті шрами, які вона залишає, часом їх неможливо позбутися десятиліттями.
Раджу обов’язково прочитати «Авторські примітки», бо саме на останніх сторінках описуються реальні події, які надихнули авторку на написання книги.
Цитати: Тож яка вона жінка на війні?
«Коли справа стосується жінок, є два види квітів. Ті, які спокійно сидять у гарненькій вазі, і ті, що виживають за будь-яких умов… навіть серед зла..»
«Якби існували плакати із зображеннями шпигунів, то на них би постала шеренга звичайних, нічим непримітних людей, різного типажу, котрі не привертали уваги міцними статурами чи іншими ідеальними характеристиками»
«Надія — надзвичайно болюче відчуття. Значно болючіше, ніж лють»
«Люди змінюють свої принципи і боязко прислуговують потворам ночі»
«Найважче брехати тим, хто знає нас найкраще»
«Хвилювання — це гаяння часу»
«Зрозумій, зламаному не можна лишатися зламаним»
Моя перша книга про шпигунок. Читали щось подібне?
Коментарі
Дописати коментар