#Книга_на_вихідні #роман

Знайомтеся ‒ "Клавка" та її син ‒ "Юра" Марини Гримич.

Жанр: роман-реставрація

Сюжет:

Пізнавати минуле цікаво з художніми книгами.

Дія «Клавки» відбувається в 1947 році. Це післявоєнний Київ: з одного боку – атмосферні поїздки до Ірпеня, комунальна квартира, письменницькі посиденьки на спільній кухні будинку РОЛІТа, де з'являються думки, які не можна було тоді навіть висловлювати, опис тогочасних вулиць, а з іншого боку – скандальний Пленум, на якому розгромили українську літературу, де всі дружно та показово критикують «обраних» радянською владою, де люди бояться бовкнути зайвого, де жебракують інваліди війни, так звані "самовари", які лишились без рук і ніг, і перестали бути потрібними державі. Це були темні часи, і ті репресії та вбивства, перекреслюють позитив, типу безкоштовних квартир чи душевних фільмів.

Клавка ‒ секретарка у Спілці письменників, сирота, донька «ворогів народу», у свої 26 вже «стара діва», розумна, постійно в епіцентрі літературної тусовки, часто голодна, але із модною зачіскою.

Їй пощастило бути знайомою з людьми, які дивилися на нас зі своїх портретів у хрестоматіях з укрліту. Видатні українські письменники середини 20 століття ‒ Рильський, Малишко, Яновський, Корнійчук і ще багато інших прозаїків та поетів ‒ у цій книзі живі, за ними цікаво спостерігати, зазирнути в їх повсякденне життя і побачити чим вони жили, як розважались, про що писали, хто що любив їсти і пити, які в них були прізвиська і чому. Дуже цікаво подивитися на закулісся радянської літератури і ще раз зітхнути з полегшенням, що це вже позаду.

Фінал схожий на гачок, яким чіпляють глядача наприкінці 1 сезону серіалу.

«Юра», або 20 років після "Клавки".

Перед нами вже Київ 1968 року, кінець «відлиги», вторгнення у Чехословаччину, протести шістдесятників, часи, коли за підпис під протестним листом можна було вилетіти з університету, коли заборонений самвидав показували лише перевіреним людям.

Марині Гримич, вдалось знову занурити цілком і повністю у атмосферу минулого, у будні і виклики тих часів. Згадала свого батька, Віля Гримича, і навіть сама маленька авторка з’являється у творі.

Юра — син Клавки, виховувався у тепличних умовах багатої радянської верхівки, студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець.

Його спосіб вижити тоді ‒ закрити очі, забути своїх, коли йдеться про правду і життя....

Що з цього вийшло? Читайте.