Ольга Кобилянська. До 155-річчя від дня народження

 

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року, померла 21 березня 1942 року.

Полька по крові батька і німкеня по матері, яка народилася в глухому містечку Ґура-Гумора Австро-Угорської імперії (Південна Буковина, сучасна Румунія), вона вивчила українську мову і стала одним з найоригінальніших і талановитих письменників України, чиї твори "Земля", "В неділю рано зілля копала", "Людина", "Царівна", "Некультурна" та ін. увійшли до золотого фонду світової літератури.

У 40 років (1903) через ускладнення, викликані застудою, її паралізувало, і вона написала багато творів, не встаючи з лікарняного ліжка. Вона першою створила інший образ української жінки, відійшовши від "стандарту" забитої і пригнобленої чоловіком селянки, показавши освічених, складних і багатогранних за характером українських жінок, які прагнуть до рівноправності з чоловіками в суспільстві та сім'ї. Про це вона багато сперечалася зі своєю найкращою подругою Лесею Українкою, між ними не було ніяких таємниць у літературному та особистому житті.

Жінка у творчості Кобилянської - це "жива", не стереотипна особистість, що володіє універсальним духовним світом, витоки якого походять з українського народу. Вона смілива, але разом з тим ніжна, вона суперечлива, але схильна до компромісів, вона любляча й страждаюча, але готова пожертвувати всім, якщо це "справжні" почуття.

Часом жінка Кобилянської перевершує за людськими якостями персонажів-чоловіків, її колег, хоча письменниця не схильна до ідеалізації. Навпаки, у багатьох її роботах з неймовірною глибиною психологізму досліджується "свідоме" і "несвідоме" в мотивах вчинків жінок, простежується становлення їх власного світовідчуття і, відповідно, дій згідно з цим сприйняттям навколишнього світу і тих ситуацій, в яких вони опиняються.

Особливо яскраво такі жіночі персонажі виписані у творах "Гортенза", "Вона вийшла заміж", "Людина", "Царівна", “Аристократка", "Impromptu phantasie", "Valse melancolique", "Ніоба", "Через кладку", "За ситуаціями" та ін.

Великим досягненням української літератури стала повість Ольги Кобилянської "Земля", перекладена на безліч мов світу. Цим твором письменниця поклала початок символізму як течії модернізму в українській літературі.

Про одне із самих великих своїх творінь, повість "Земля", Ольга Кобилянська писала в автобіографічному нарисі, що всі факти і персонажі реальні, взяті з життя. Вона зізналася, що під час роботи над "Землею" страждала фізично від тих фактів, з якими працювала, під їх враженням часто ридала, але продовжувала писати.

Вона так і не вийшла заміж. Її нерозділеним коханням, що залишилося на все життя, став Осип Маковей, редактор газети "Буковина". Він відкрив її талант, виправляв і редагував тексти, допомагав 24-річній Ользі виробити свій оригінальний стиль. Дівчина була закохана, Осип Маковей запропонував руку і серце зовсім інший дамі. За давньою легендою, дівчина, яка знайде едельвейси, буде дуже щасливою і матиме міцну та велику родину. Ольга маленькою дівчиною на крутих схилах назбирала ці квіти, але повір’я так і не справдилося. Але цей гербарій був завжди з нею.

У перші роки Другої світової війни паралізована Ольга Кобилянська не мала можливості евакуюватися з Чернівців, однак активно виступала з засудженням дій нацистів. Внаслідок цього в її квартирі пройшов обшук, рукописи були вилучені, і деякі з них досі не знайдені.

Уряд Румунії мав намір публічно стратити Кобилянську, але не зміг, оскільки 21 березня 1942 року письменниця померла. Похована на Чернівецькому кладовищі.