#ЧорнобильськаТрагедія_37

Книга про Чорнобиль, що можна додати?

Ти заздалегідь знаєш, чого очікувати і емоційно готуєшся, що «доброго кінця» не буде.

Загалом вражень від прочитаного більше, аніж можна висловити.

Це була моя перша книга про Чорнобиль і поки лишається найкращою. По своїй суті це не книга фактів, а книга емоцій – пропускаєш через себе біль усіх людей, чиїми голосами говорила Світлана Алексієвич.

Особливо чуттєвим краще не читати, бо тут в деталях описуються мертві діти, мертві будинки та назавжди мертві села, розстріли домашніх тваринок, тіло людини після опромінення і догляд за ним. Тут про героїзм ліквідаторів, безпринципність мародерів, плани на заготівлю с/г продукції, які ніхто не відміняв на заражених територіях, про те як ховали дерева та мили будинки, про те як згасали ліквідатори, а коли медперсонал відмовлявся підходити до них, вмираючих на лікарняних ліжках, це робили військові, бо наказ є наказ.

Про владу, яка не просто обманювала своїх громадян, вона вбивала їх, бо треба було виконувати плани. Книга-щеплення від СРСР-манії та комунізму, що збільшить відсоток ненависті до радянщини.

Але судячи з того, що робила російська навала на ЧАЕС – Чорнобильська трагедія їх нічому не навчила і станція опинилася за крок від другої аварії.

Цитати:

"Ми поняття не мали, що мирний атом також убиває..."

"Люди пішли, у хатах залишилися жити їхні фотографії".

"Забруднена" не тільки наша земля, але й наша свідомість. І теж на багато літ. Я змінився за ці роки більше, ніж за все своє попереднє життя - сорок років".

"Перевірили грудне молоко - радіоактивне. Чорнобильська мадонна".

"У героїв Чорнобиля є один пам'ятник... Це - рукотворний саркофаг, у який вони вклали ядерний вогонь. Піраміда ХХ ст.".

"Приїжджають... Фільми про нас знімають, а ми їх ніколи не побачимо. У нас нема ні телевізорів, ні електрики. Одне - у вікно дивитися".

"Я раптом почав сумніватися, ЩО КРАЩЕ: ПАМ'ЯТАТИ ЧИ ЗАБУТИ"