Патрік Зюскінд - фантом німецької розважальної літератури. (До 70-річчя від дня народження).

Патрік Зюскінд — німецький письменник і кіносценарист. Народився 26 березня в 1949 року в Амбаху біля Штарнбергського озера. Завдяки своєму відлюдному життєвому стилю і наполегливості у відхиленні пропозицій інтерв’ю й офіціальних заяв до його творів преса називає його «Фантом німецької розважальної літератури». Зюскінд майже не дає інтерв’ю, не виступає на публіці і відхилив декілька нагород, які йому були присуджені за досягнення в області літератури. Він навіть не з’явився на світову презентацію екранізації його роману «Запахи» 7 вересня 2006 року в Мюнхені. До того ж, майже немає зображень з Зюскіндом (офіційно в цілому світі є тільки три фотографії Зюскінда). Патрік Зюскінд проживає зі своєю супутницею життя Тетяною Граф і спільним сином Якобом переважно в Мюнхені.

Дуже довго Патрік не міг знайти те, чим би йому дійсно дуже подобалося займатися. Він перепробував безліч професій. Зюскінд працював у патентному відділі, тапером в танцювальному залі, а також, тренером з настільного тенісу. Протягом 1974 року Зюскінд відвідував лекції "Aix-En-Provопсе" й удосконалював свої знання з французької мови, літератури й культури.

Після цього він заробляв собі на життя написанням сценаріїв. Разом з режисером Гельмутом Дітлем було написано сценарії до двох успішних телевізійних фільмів "Кір Рояль і Монако Франц" і "Россіні, або Питання хто з ким спав".

Успіх до Патріка Зюскінда прийшов після того, як він опублікував свій перший твір, одноактний монолог "Контрабас".

Невдаха контрабандист страждає від своєї самотності й  невизнаності. В оркестрі, де він грає, його ніхто не помічає, не цінує. Він кохає, але кохана жінка навіть не підозрює про його існування. Залишається лише контрабас, яким він воліє досконало і який для нього мов жива істота…

А в 1985 році, вийшла книга "Парфумер". Саме цей роман став найвідомішим виданням автора. Для цього твору Зюскінд об’їхав місця дії роману, вникнув у секрети парфумерії в фірмі «Фрагонард», а, перш за все, вивчив велику кількість літературних і культурологічних джерел, які він потім багато використовував у романі. «Парфумер» вийшов друком перший раз завдяки видавництву «Діоген»."Парфумер" переклали більш ніж на 46 мов світу, і за мотивами цієї книги була втілена неймовірна екранізація. Бернд Айхінгер з року в рік просив у Патріка права на екранізацію його роману "Парфумер" протягом п'ятнадцяти років!

Роман «Парфумер» став бестселером і приніс авторові премію Гутенберга за найкращий іноземний роман у 1986 році в Парижі. Завдяки своїй багатогранності роман подобається читачеві: хтось захоплюється сюжетом, когось приваблює філософське підґрунтя. Кожен самостійно шукає відповідь на питання — хто ж він, цей незвичайний Жан-Батіст-Гренуй? Геніальний злочинець, талановитий злий геній, або просто нещасна людина? Чи варто домагатися дивовижними та жахливими способами любові та шани людей, якщо ти їх ненавидиш? Адже тоді, досягнувши мети, не маєш жодного задоволення...

Далі були новели «Голуб» (1987) та «Історія пана Зоммера» (1991). Патрік Зюскінд стає однаково успішним як драматург, прозаїк і автор сценаріїв. Його (анти-) герої мають одне спільне, а саме, їм важко знайти своє місце у світі і в спілкуванні з іншими людьми. Вони «особливі», які намагаються ховатися в маленьких кімнатах від світу, що сприймається як небезпечний.

Популярна книга, вже відомого автора Патріка Зюскінда «Голуб» стала вже класичним твором. У центрі сюжету головний герой, який не може влитися у кровообіг суспільства, але живе з цілковитим смиренням. Він змирився з тим, що живе, задоволений тим, що має. У нього є лише маленька кімната, він працює охоронником у банку і кожного ранку він прокидається, йде на роботу, а ввечері повертається додому замикається у своїй барлозі, а ранком все починається знову. Так справи повторюються знов і знов, аж поки раптом не стається дивна річ. Він вийде на коридор, зайде в загальний туалет, а там його чекає голуб. Не простий голуб, а певна річ, яка його змушує втекти зі своєї кімнати назавжди. Автор поступово змальовує героя, його дитинство при якому він втратив родину, про його військові роки, про примусове одруження та про безнадійну втечу від життєвих проблем та завдань. У книзі немає динаміки та різких поворотів. Книга - повільна та спокійна історія про самотнього чоловіка. Твір змушує задуматися над власним життям, власними цілями та вчинками.

У деяких творах Патріка, можна знайти цікаві факти, які вказують на те, що роман написаний за мотивами його власного життя. Наприклад, в "Повісті про пана Зоммера" у головного героя був брат, який старший за нього на 5 років. У житті, у Патріка також був брат, який був старший на 5 років. Коли Зюскінд в «Історії пана Зоммера» дає право голосу головному герою, який говорить знамените «Та залиште ж ви мене, нарешті, самого!», стає зрозумілим, що це говориться настільки ж щиро і самим автором. Зюскінд охарактеризував одного разу своє письменництво як відмову від «безпощадного примушення до глибини», якого вимагає літературна критика. Також до свого найуспішнішого роману «Парфумер» Зюскінд продемонстрував своє відношення. «Написати такий роман – це жахливо. Я не думаю, що я зроблю це ще раз» – зізнався він 1985 року. Його скромність і потаємність мають свої принципи. Вони здаються глибокою недовірою до прилічення митця до лику святих.