Партизанський рух в селищі Пісківка (хвилини пам'яті)

    В період окупації на території Бородянського району діяло шість підпільних організацій та цілий ряд підпільних груп, які згодом формувалися в партизанські загони. 

    З грудня 1941 року організатором та керівником Тетерівської підпільної організації був Микола Маркович Польовий. Під його керівництвом у Тетереві сформувалась група молодих патріотів у складі 22 чоловік. Її активними учасниками були: Сергій Хоменко, Володимир Глінін, Іван Деркач, Микола Бовдюк, Петро Остринський, Микола Тужик, Ліда Котляревська, Варя Мельниченко та інші. Група роздобула зброю і навесні 1942 року розгорнула бойові дії. 

    Партизанські дії активізувалися з приходом на початку 1943 року в Кодрянські та Тетерівські ліси партизанського з'єднання Сидора Артемовича Ковпака.

    У березні 1943 року тетерівські патріоти Сергій Хоменко та Володимир Глінін, по завданню Ковпака, розвідали безпечні підходи до залізничного моста через річку Тетерів і провели ковпаківських підривників на "роботу".  О 6 ранку 13 березня міст рознесло до основи.

    25 серпня 1943 року утворився Тетерівський партизанський загін. Його командиром став П. Марченко, комісаром Є. Шамрай. Загін діяв пререважно в Мигалківському, Тетерівському та Іршанському лісах і на день з'єднання з частинами Червоної Армії налічував 112 чоловік. У вересні тетерівці здійснили 8 диверсій на залізниці між Спартаком та Іршею. Особливо відзначились в загоні Микола Мельниченко, Петро Пухальський, Петро Мойсеєнко, Антон Мельник, Микола Рудніченко.

    З ростом руху Опору посилились репресії проти мирних жителів. До Німеччини на примусові роботи було відправлено 85 жителів селища. Чорні хмари збирались в Тетерівських лісах над селом Раска. Ортскомендант Бородянки Валлізер свідчив: "Одразу було поставлено питання таким чином, що немає необхідності проводити якусь перевірку, а треба знищити все село".
    На світанку 11 квітня 1943 року село спалили, а його мешканців - більше 400 чоловік, в тому числі 120 дітей - стратили. На початку червня спалено в будинку сім'ю Стройнюків з 7 чоловік і сім'ю Рудніченків з 4 чоловік.
     У жовтні 1943 року підпільники спалили лісопильний цех. Німці зібрали всіх, хто був на території і зажадали видати паліїв. Люди мовчали. Тоді були розстрілені 17 робітників (за іншими даними 33).
    У 1943 році в Бородянці за зв'язок з партизанами був розстріляний лікар Тетерівської залізничної лікарні М.С.Карпович.

     Як база для партизанського з'єднання були Кодрянські та Тетерівські ліси. Зв'язок з народними месниками підтримувала "партизанська ластівка" - Герой Радянського Союзу Ніна Іванівна Сосніна.
     Селище Пісківка було звільнено частинами 112 стрілецької дивізії, якою командував полковник В.П.Лащенко. Першими на станцію ввійшли розвідники штабу дивізії на чолі з В. Птіциним. Але на світанку 10 листопада при підході до станції обоз із червоноармійцями був обстріляний кулеметним вогнем ворога з водонапірної башти. Всі 28 бійців були вбиті. Їх поховали в одній братській могилі. При звільненні ст.Тетерів та під час нальотів німецької авіації загинуло більше 100 чоловік. Партизани Тетерівського підпілля

  












   Вогонь пам'яті вищий від усіх обелісків. Хто візьме в руки "Книгу Пам'яті селища Пісківка", книгу "Літопис рідного краю Бородянщина", Яценко В.В., "Нариси з історії Бородянщини", достеменно переконається в героїзмі наших земляків-воїнів, партизанів і підпільників. Хай кожен, читаючи ці книги, згадає тих, хто не повернувся з фронту, ветеранів війни. 

            ОСТАННІЙ

Настане  день скорботи  світової  -
І  попливе  у  лодії  труни
За  вічний  круг  і  пруг Останній Воїн
Великої,  Священної  війни.

Душа  солдата  в  потойсвітнім  краї
Повільно  рушить  на  суворий  звіт,
І  від  осколків  давніх перед  раєм
Дуга  безпеки  заячить  у  світ.

І  сам  Петро, зачудування  повен
З  не  баченої  досі  дивини,
У  Всеблагого  запитає:   -  Хто  він?  -
І  Бог  відкаже:  -  Се  -  Останній Воїн
Великої,  Священної  війни.

Ти  відчини  Йому  ворота, Петре,
І  -  грішного  -  до  раю  запроси:
Він  на  землі  зазнав  такого  пекла,
Що  Я  Його  простив на  всі  часи!

...Останній  залп прониже  тишу  гостро.
І  в  щемну  мить, як  сироти  в  сльоту,
Таку  печать  відчують  час  і  простір,
Що  навіть  кутий  з  каменя Апостол
Ледь  стримає  за  вією  сльозу.